Битва Варшавська 1920.

Війна польсько-радянська 1920 року

Головною причиною вибуху польсько-радянської війни була загроза для незалежності Польщі з боку радянської Росії, а також спроба втілення ідеї постійної революції та експорту комуністичної революції на всю Європу.

На територіях, що були зайняті більшовиками, розгорталися дуже активні пропагандистські акції. 23 липня 1920 року більшовики створили так званий Тимчасовий Революційний Комітет Польщі, який складався з польських комуністів, посадовців Польського Бюро ЦК ВКП/б. У проголошенні, опублікованому 1 серпня, Комітет оголосив про створення Польської Соціалістичної Радянської Республіки та розпочав створення "революційних комітетів" на захоплених територіях.

Тимчасово до вирішальних боїв з більшовиками прийшлося середину серпня 1920 року на передмістях Варшави. Польський наступ був підготовлений на основі планів, розроблених у Головному Штабі під керівництвом генерала Тадеуша Розвадовського і затверджених головнокомандуючим Юзефом Пілсудським. Битва розгорталася на просторі від Вісли на Сході до лінії Дзяльдова-Влодава на півночі, тривала близько 10 днів і складалася з трьох етапів: боїв на передмістях Варшави, удару над Вкрою (14 серпня) і контрудару з-за Вепря (16 серпня). Ця битва, що називається "цудом над Віслою", зупинила похід радянських військ на захід Європи. Окрім Варшавської Битви, найбільшими зіткненнями було на початку серпня і в вересні під Замостям, а потім у вересні над Неманом.

Не підлягає сумніву, що польсько-радянська війна і польська перемога поставили край планам большевизації Центральної і Західної Європи. Свідомість про це поширювалася серед військових і цивільних еліт європейських держав, які називали Варшавську Битву 18-тою рішучою битвою світу (Лорд д'Абернон) і порівнювали її значення з Віденською битвою 1683 року (ген. Л. Фаури).

Д-р Павло Лібера
Відділ Історичних Досліджень Інституту Національної Пам'яті