Це не мета важлива, а шлях до неї.

А як ти задумуєшся? Чи є якась одна “пігулка”, яка може змінити твою долю? Чи можеш ти прокинутися як нова людина? Як і все в цьому житті, це не так вже й ясно. Це не матриця. А навіть якби це була матриця, ти повинен знати, що Нео роками працював після роботи, щоб стати Нео. Пігулка не була йому представлена просто так, випадково. Щодня протягом років він прагнув стати тим єдиним. Він мав можливість вибрати червону або синю пігулку, оскільки прагнув до цього моменту щоденними активностями, які спрямували його в цей бік. 

Навіть ти, якщо ти на роздоріжжі теперішньої ситуації, повинен вибрати, яким шляхом йти. Ти не можеш очікувати жодних змін, якщо не зрушиш з місця. Це, звичайно, буде негативний шлях, якщо без роздумів ти будеш йти, не дивлячись вперед. Але це також може бути шлях, який поступово підвищить якість життя і ясніше визначить подальші плани. Оскільки при регулярному особистісному розвитку ти можеш помітити зміни в рішеннях, які ти приймаєш. Раптом ти помічаєш, що шлях, який ще нещодавно проходився з невпевненістю, починає прояснюватися. У міру здобуття нового досвіду ти бачиш, в якому напрямку далі йти. Це і є чудове в особистісному розвитку, що це відбувається поступово, і в процесі ти робиш все кращі вибори наступних кроків. Вони стають більш впевненими. 

На мою думку, не існує такого поняття, як тотальна зміна за одну ніч. Але зате щоденні маленькі зміни, які з перспективи часу дають неймовірні результати. Повертаючись до Нео з Матриці, він сам блукав, перш ніж знайшов правду. Але незважаючи на блукання, він йшов далі, коригуючи свій маршрут. 

Ти також так можеш. Навіть якщо ти не знаєш, що саме хочеш зробити, працюй над собою щодня. Оскільки разом із підвищенням знань, досвіду, експертизи в будь-якій темі в майбутньому ти зробиш кращі вибори, які позитивно вплинуть на твоє повсякдення. 

Так є, бо я сам це пережив. Я знав, що попереду мене темний шлях, але спочатку я озброївся “ліхтарем” і обережно ставив кожен крок. Я блукав, а потім знову знаходив шлях. І так проходили місяці, а я все ще був на шляху особистісного розвитку. Раптом я помітив, що маю доступ до нових інструментів, які ще краще освітлювали мені шлях. Через рік я побачив, що на маршруті мені вже не потрібно освітлювати дорогу, оскільки вона сама почала прояснюватися. Я починав бачити, в якому напрямку йти, а яких відгалужень уникати. 

В даний час я на шляху, який вже освітлений. Мета ще далека, але я починаю насолоджуватися процесом її подолання. Оскільки саме шлях має значення. Його мета - це лише точка на карті, щоб потім визначити нову!